15 найгарніших мостів Європи

З прадавніх часів люди споруджували мости через ріки, були то колоди, потім дерев'яні кладені дороги з кам'яними опорами, потім цілковито з каменю...

Римляни вдосконалили конструкцію мосту достатньо, щоб ми й сьогодні могли милуватися величчю їхніх будівельних надбань. Минали століття і кожний архітектурний стиль залишив відбиток на проектуванні мостів, чимраз вражаючи дедалі більшою пишністю, практичністю та наданим змістом...

До наших днів дійшло чимало мостів, перекинутих через могутні ріки та невеликі потічки. І важко серед них обрати якусь невелику кількість найгарніших та найнадійніших. Та, все ж, я взяла на себе честь поділитися з Вами саме "най-най", на мою думку, мостів.

Почну я, безперечно, з найромантичнішого місця на Землі...

1. Карловий міст (Karlův most). Прага, Чехія

Будівництво Карлового мосту через Влтаву, що з’єднує Празький град і Старе місто, було розпочато в 1357 році за наказом імператора Священної Римської імперії Карла IV, чиє ім’я він і носить. Кам’яний Карлів міст довжиною 520 метрів складається з 16 арок - колосальних та елегантних водночас. Його прикрашають тридцять скульптур, переважно релігійного змісту. Найвідомішою вважається фігура католицького святого Яна Непомуцького. За легендою, він приносить удачу кожному, хто до нього доторкнеться.

2. Ракотцбрюке (Rakotzbrücke). Габленц, Німеччина

Міст Ракотцбрюке або Чортів міст знаходиться в землях Саксонії. Він був побудований в 1860 році і до цих пір вражає туристів своєю точністю. Адже з якого боку не подивись на міст його склепіння утворюють ідеальну окружність. Існує кілька легенд про будівництво моста. Одна з них свідчить, що за будівництво моста взявся невдаха архітектор. Щоб звести такий красивий міст йому довелося укласти договір з дияволом. Але нечиста сила побажала розплати: перший, хто пройде по мосту дістається нечисті. Архітектор першим по мосту пустив собаку. Диявол розлютився і зник, з тих пір його ніхто не бачив. Згідно з іншою легендою, той, хто пропливе опівночі під мостом розкриє свої приховані здібності. Одна умова - не можна дивитися воду і торкатися до водної гладі. 

Також ще існує думка, що цей міст є порталом в інші світи.

3. Кремербрюке (Krämerbrücke). Ерфурт, Німеччина

Міст Кремербрюке (в перекладі «Міст крамарів») над вузькою річкою Гера – одна з головних пам’яток німецького міста Ерфурт. Але що це насправді, міст чи вулиця? Мабуть, і те й інше. Спочатку дерев’яний, пізніше, з 1325 року –  кам’яний, Міст крамарів багато разів страждав від повеней і пожеж, його неодноразово відновлювали і перебудовували. У 32 будинках на мосту розташовані житлові квартири, крамниці, художні галереї і навіть діюча церква.

4. Каппельбрюке (Kappelbrücke). Люцерн, Швейцарія

Міст Капелльбрюке (в перекладі «Міст каплиці”), побудований в 1332 році в Люцерні, над річкою Ройс, вважається найдавнішим дерев’яним критим мостом в Європі. Під дахом галереї 204-метрового пішохідного моста, який спочатку використовувався як частина оборонного укріплення навколо міста, розміщені яскраві сцени з історії Швейцарії (у вигляді 111 трикутних картин). До мосту примикає 43-метрова восьмигранна цегляна «Водна вежа» (міст і вежа є маркою Люцерна і найбільш фотографованою пам’яткою в країні).

Цей чудовий міст має свою історію. Усередині міст був прикрашений картинами 17 століття, що зображали місцеві історичні події, але майже всі зображення були знищені пожежею, що трапилося майже 1993 року. Близько ⅔ моста і 85 з 110 зображень були втрачені, деякі з них датувалися 1611 роком. Тільки 25 картин вдалося врятувати і відреставрувати, а роком пізніше був перебудований і сам міст.

5. Тауер Бридж (Tower Bridge). Лондон, Велика Британія (Англія)

Найвідоміший у світі розвідний міст Тауер-брідж, побудований в Лондоні в стилі вікторіанської готики 1884-1894 років, назвали так через близькість до похмурої фортеці Тауер. За задумом архітекторів, галереї, розташовані на верхньому ярусі моста на висоті 44 метрів, дозволяли пішоходам переходити через Темзу незалежно від того, розведений міст чи ні. Тоді через активне судноплавство міст розводили до 50 разів на день, а сьогодні – лише 4-5 разів на тиждень. Міст є не тільки символом Лондона, але й символом усього Об’єднаного Королівства.

6. Лотефоссен (Låtefossen). Скаре, Норвегія

Біля підніжжя найпопулярнішого водоспаду в Норвегії Лотефоссена знаходиться один з найкрасивіших мостів світу. Цим мостом  проходить автомобільна дорога. Багато туристів зупиняються на мосту, щоб зробити фото водоспаду. Вид звідси і справді цікавий: два роздільних потоки води з висоти 165 метрів летять вниз, розбиваючись об каміння.

7. Міст Олександра ІІІ (Pont Alexandre III). Париж, Франція

Найбільш відповідний епітет для цього паризького мосту – елегантність. Його будівництво почалося в 1896 і закінчилося в 1900 році. Він побудований в стилі арт-нуво і прикрашений статуями німф, херувимів, крилатих коней, ангелів, кораблів і вінтажними ліхтарями уздовж перил. Міст є одним з найбільш декорованих мостів світу. Статуї, зроблені із золота, бронзи, міді й каменю підкреслюють його Паризький стиль.

8. Гленфіннан (Glenfinnan). Гленфіннан, Велика Британія (Шотландія)

На весь світ 380-метровий віадук Гленфіннан прославився завдяки екранізації романів про Гаррі Поттера. "Гоґвартс Експрес" у кіно, а в реальному житті - історичний паровоз "Джекобайт" - проїжджає мостом на шляху між містами Форт-Вільям та Маллейг. Найдовший бетонний віадук Шотландії, що складається з 21 арочного прольоту, був відкритий для руху потягів в 1901 році. Це перший міст такого типу, повністю побудований з бетону. Віадук Гленфіннан зображений на 10-фунтовій банкноті, яку в 2007 році випустив Банк Шотландії.

9. Старий австрійський віадук. Ворохта, Україна

Залізничний кам’яний арковий міст через річку Прут на Івано-Франківщині у селищі Ворохта. Один з найстаріших та найдовших кам’яних аркових мостів (віадуків) Європи. Збудований у 1895 році за часів Австро-Угорської імперії полоненими італійцями. Спроектований він львівським професором Зигмунтом Кулькою, а побудував його Станіслав Равич-Косинський. Довжина мосту – 130 метрів, ширина – 65 метрів, а протяжність центральної арки — 30 метрів. Таке будівництво – це перший досвід в Європі.

10. Мійо (Millau). Мійо, Франція

Цей міст занесений у Книгу рекордів Гіннеса як найвищий у світі. У висоту він сягає 341 метри. Це вище за Ейфелеву вежу і лише ненабагато вище Емпайр-стейт-білдінг в Нью-Йорку. «Нью-Йорк Таймс» проголосив міст «тріумфом інженерії», а на каналі ВВС його назвали «одним з головних інженерних чудес 21 століття». Урочисте відкриття мосту за участю президента Жака Ширака відбулося в 2004 році. Простягнувся міст над долиною річки Тарн поблизу міста Мійо. Водіям, які проїжджають по мосту, відкриваються приголомшливі види Франції, причому час від часу тут випадає шанс проїхатися прямо над хмарами!

Віадук користується величезною популярністю навіть у тих мандрівників, які не захоплюються конструкторськими рішеннями, а цінують лише красиві види.

11. Ріальто (Ponto di Rialto). Венеція, Італія

Ще один міст з багатою історією. Він був побудований в XV столітті, з’єднавши берега Гранд-каналу у Венеції. Точніше, міст був споруджений ще раніше, 1181 року, але тоді він представляв собою маленьку баржу, що служила єдиним способом перебратися на іншу сторону Гранд-каналу. У 1551г. влада вирішила удосконалити міст. Кращі архітектори в історії людства, включаючи Мікеланджело і Палладіо, пропонували плани реконструкції моста, але ця честь, зрештою, випала Антоніо да Понте. Багато архітекторів ставилися скептично до його планів і передбачали обвал мосту, але він кинув виклик критикам, і міст стоїть донині. Класична венеціанська архітектура додала йому привабливості і аж до ХІХ століття Ріальто був єдиним мостом через Гранд-канал і єдиною сполучною ланкою між двома сторонами Венеції, поки не були побудовані більш сучасні мости.

12. Міст Диявола (Дяволският мост). Дядовці, Болгарія

Диявольський міст знаходиться в Південній Болгарії в східних горах Родопи. Побудований він був в XVI столітті на місці старого римського мосту. Довжина мосту 56 метрів. Знаходиться він на висоті 400 метрів над рівнем моря. 

З цим мостом теж пов'язано багато легенд. Найпоширеніша з них говорить, що довгий час місцеві жителі не могли побудувати міст над бурхливою річкою. Зрештою, за будівництво взявся молодий майстер. І, як водиться, з ним договір уклав сам диявол. Так рогатий побажав, щоб на мосту було його зображення, щоб до нього можна було доторкнутися, але в той же час він і не повинен був матеріалізуватися. І це зображення повинно бути видним і не видним одночасно. Якщо молодий майстер не виконає умови, то диявол забере душу майстра і його нареченої. Майстер виконав умови. Місцеві жителі розповідають, що на одній із скель під склепінням мосту висічений образ диявола, але тільки на половину, друга частина відображається в воді. Таким чином, повністю його образ видно тільки опівдні, до нього можна доторкнутися, але не можна матеріалізувати.

13. Сторсезандетський міст (Storseisundet bru). Ромсдал, Норвегія

Це найдовший з восьми мостів Атлантичної дороги - траси завдовжки 5 миль, яка зв'язує острів Авер з материком. Необхідність цієї дороги гостро відчувалася ще в першій третині XX століття, коли всерйоз пророблялися плани будівництва залізничної лінії, від яких довелося відмовитися через слабкість грунту малих островів. До середини 1970-х між Ромсдалем і Авероєм ходив автомобільний пором, і лише в 1989-му з'явилася довгоочікувана автомобільна траса, яка до того ж у перші 10 років була платною. Потім, починаючи з 1999-го, приблизно за п'ять років до мостів були прибудовані додаткові "підмостки" з оригінальною архітектурою - для фотографування, відпочинку і навіть риболовлі, в результаті чого Атлантична дорога стала однією з найбільш відвідуваних туристичних визначних пам'яток Норвегії, а в 2005 році отримала звання "Споруда сторіччя" (Norwegian Construction of the Century).

Сторсесундетский міст - чи не найвідоміший її елемент. Він відомий оптичною ілюзією "міст в нікуди": з певного ракурсу здається, що в'їзд на "падаючий" до рівня моря (на 23 м) фрагмент моста неначе обривається у прірву.

14. Старий міст (Stari Most). Мостар, Боснія і Герцеговина

Припускають, що він був побудований в 1566 році і витримував випробування часом, поки не був зруйнований в 1993р. в ході боснійської війни. На відновлення цього мосту 16 століття і навколишніх будівель було витрачено понад 13 млн. доларів США. У 2004 році він був остаточно відреставрований і відкритий для публіки. У місцевих жителів існує традиція стрибати з цього мосту в річку. Також цей міст визнаний об’єктом Всесвітньої спадщини.

15. Понте-Веккіо (Ponte-Vecchio). Флоренція, Італія

Витончений Понте-Веккіо («Старий міст») – справжній символ квітучої Флоренції. . Його історія сягає часів Римської імперії. У 1333 міст був зруйнований повінню, а в 1345 Таддео Геді його перебудував. У 1565 Джорджо Вазарі було доручено оновити міст, додавши над ним галерею. Цей міст знаменитий тим, що прямо на ньому розташовані будинки, деякі – зовсім близько до краю. Колись тут розташовувалися крамниці м’ясників, яких в XVI столітті змінили ювеліри. Над мостом проходить «коридор Вазарі». Він був побудований в 1565 році спеціально для того, щоб герцог Тоскани міг спокійно пройти з палаццо Веккіо у палаццо Пітті, розташований на протилежному березі річки Арно. Сьогодні у цій критій галереї виставлені біля 700 картин великий італійських майстрів.

По всій Європі, в тому числі й Україні, є дуже багато чудових мостів та мостиків, перекинутих через ріки, які ховаються за своїми легендами та очікують на мандрівника, який все ж розкриє таємниці та всю красу переправ, що ніби сполучають світи та епохи...

Читати далі

Цікаві факти про Німеччину

Сучасна Німеччина — одна з найбільш успішних держав на планеті. Працьовитість і пунктуальність німців, які стали навіть приводами для анекдотів, зробили свою справу, за якихось тридцять-сорок років привівши небагату країну до процвітання і стабільності, зробивши напис «Зроблено в Німеччині» справжнім знаком якості.

• У Німеччині розташовано понад 150 замків. В якості зразка для замків в мультфільмі «Спляча красуня», а пізніше і для Діснейленду і Дісней Уорлда, Уолт Дісней вибрав Нойшванштайн, замок «божевільного» баварського короля Людвіга II, можливо, найбільш знаменитий німецький замок.

• Заперечення Голокосту є злочином в Німеччині.

• Німецька автомагістраль – це найстаріша мережа автомобільних доріг в світі. Будівництво її першої секції було завершено в 1932 році. Це єдина магістраль в Європі без загального обмеження швидкості, а також одна з найбільш щільних і довгих систем у світі, що простяглася на 12 000 км, що є значним показником для країни площею 357 021 квадратних кілометрів.

• Найвужча вулиця в світі знаходиться в Ройтлінгені. Вона називається Spreuerhofstra?e (Шпройерхофштрассе), ширина її найбільш вузької ділянки становить 31 см.

• Кабінет канцлера Німеччини в Берліні відомий серед жителів як «Пральна машина».

• Мюнхенський Октоберфест є найстарішим народним і пивним фестивалем. Офіційно він починається в останній тиждень вересня і триває до першої неділі жовтня. Він бере початок 12 жовтня 1810 року, коли кронпринц Людвіг влаштував свято в честь свого одруження на принцесі Терезі Саксен-Гільдбурггаузенскій.

• Подушки в Німеччині розглядаються як «пасивна зброя».

• Найвищий у світі собор розташований в Ульмі, його шпиль досягає висоти 161 метра.

• Кожен третій пивоварний завод світу розташований у Баварії.

• Жувальну гумку винайшли саме в Німеччині. Це зробив Ханс Рігел.

• У Баварії пиво офіційно вважається харчовим продуктом, як хліб, а не алкоголем.

• У Німеччині вперше був здійснений перехід на літній час. Це відбулося в 1916-му році.

• Німці не знають і лякаються сушеної риби.

• Різниця діалектів німецької мови така, що телепрограми на півночі країни іноді йдуть із сурдоперекладом, якщо говорять жителі півдня.

• Німкені досить часто не вміють готувати.

• Якщо на питання: «Як пройти туди-то?» Вам посміхнуться, дістануть айфон, подивляться навігацію і, пояснивши як пройти, запропонують підвезти вас на машині — ви в Німеччині.

• Якщо трапилося, що ви потрапили в бійку, то надалі, щоб отримати поблажливість суду, треба підтвердити, що на початку бійки ви не стискали кулаки.

• Жити в найманому житлі в Німеччині — норма. Три чверті населення живуть у знімних квартирах і будинках. Захищеність квартиронаймача гранично висока. У найманому житлі живуть навіть забезпечені верстви населення.

• У Баварії, упродовж робочого дня людина має право випити кухоль пива.

• Німкені ще до недавнього часу практично не використовували косметику й почали фарбуватися тільки через приїжджих жінок.

• Гамбург займає перше місце серед міст Європи за кількістю мостів (за різними даними від 2 300 до понад 2 500). У місті більше мостів ніж у Венеції (400), Амстердамі (1 200) і Лондоні разом узятих. 

• Усі ділові листи в Німеччині закінчуються фразою «З дружним привітом». Навіть повістка про штраф.

• Щоби піти на риболовлю в Німеччині, спочатку потрібно закінчити відповідні курси. Де один із розділів буде присвячений тому, як поводитися зі спійманою рибою, щоби вона не відчувала зайвих мук.

• Зміна робочого місця нерідко приводить німця до психотерапевта.

• Штраф за кинутий на асфальт недопалок у Німеччині — 20 євро.

• Усе, що відноситься до необхідного, у Німеччині дуже дешево. Усе, що відноситься до зручності та капризів — дорого.

• Німці сентиментальні та напрочуд романтичні.

• Менталітет німців такий, що вони не лізуть у бійку першими. Але, якщо бійка вже почалася, часто б’ються до останнього.

• У Німеччині в нормі, коли дівчина і хлопець платять кожен сам за себе. Якщо ти платиш за дівчину, це може бути розцінено як несподівана щедрість або претензії на її незалежність.

Читати далі

Як українці Італію підкорювали. Венеція

Не встигло сонце показати перші промені, а я вже прямувала автобусом до Венеції. Щоб не гаяти часи на пошук розкладів автобусів, я заздалегідь придбала квитки Flixbus. Ціна квитка в один бік склала близько 250грн. Це було дуже зручно, але ти мимоволі прив'язуєшся до розкладу вже придбаних квитків. До чого я це кажу? До того, що хотілося ще погуляти Венецією, але розуміла, що час вже добігає.

Відстань між Міланом та Венецією десь 270км, що означає 3 години дороги. Але я б собі не пробачила, якби, побувавши так близько до "must see" (а таких в мене лише два - Амстердам та Венеція), не скористалась цією нагодою.

І ось ми вже лишили позаду материкову частину передмістя Местре та їхали 6км мостом до омріяного міста на воді.

Автовокзал знаходиться довсім поруч з Залізничним вокзалом. Мостом також курсують трамваї. Місток через головний канал міста відразу привітав мене своїм романтичним краєвидом:

Архітектура тут доволі характерна. Не дивно, що існує окремий стиль "венеціанського ренесансу".

Цікавий факт, що вулиці у Венеції називаються 4-ма різними іменами. Найширші вулиці називаються "strada", трохи менші, більш поширені по всій Італії - "via", а далі вже менші вулички йменуються "rio", і зовсім вузенькі (а таких тут багато) - "calle".

Назва міста походить від венетів, які колись населяли територію північного узбережжя Адріатичного моря в часи Римської імперії. Коли римляни захопили ці землі, то назвали їх Аквілією. Аквілія стала адміністративним центром провінції Венетія. Проте остготи вторглися не лише в землі Медіолану, як вже згадувалось, але й розграбували Венетію. Ті, кому вдалося врятуватися від остготів, і заснували місто Венецію 25 березня 421 року. Так говориться у легенді. В подальшому, від грабунків Венецію рятувало саме те, що мешканці навчилися будувати будинки на сваях та жити на воді, що дуже б ускладнило напад розбійників. 

Венеція з висоти (взято з інтернету)

А навчилися жити "на воді", то навчилися й плавати файно! У VI столітті венеціанський флот був найсильнішим в Адріатиці. Завдяки морський допомозі впливовим державам, місто отримувало привілеї та захист більших міст.

За цікавими розмовами було набагато цікавіше пізнавати місто, де в кінці листопада було настільки тепло, що з вікон звисали вазонки з петуніями, а мешканці тільки готували до зими свої ковдри.

Без супроводу чи мапи, я б довго блукала місточками та вуличакми, щоб знайти основні пам'ятки. Але мій знайомий, який виріс тут, дуже швидко привів мене до першої з них. Це міст Ріальто.

Цей міст є гордістю міста. Перші мости на цьому місці почали будувати ще у ХІІ столітті, однак вони часто руйнувались внасладок пожеж або великої кількості людей на мості (нерідко тут збиралися натовпи подивитися на регату та припливаючі кораблі), про дерев'яні мості годі й мовити. 1551 року (у Львові якраз добудовувався Міський арсенал та Порохова вежа) новий міст спроектував такий собі Антоніо де Понте і виглядав цей міст так само, як перший, що тут колись стояв. Мешканці кепкували, що міст довго не протримається. Але саме його ви бачите на фото!

Ринок, як ви дно, зберігся з перших часів, хоча купці трохи постаріли))) Жарт. Крамнички розміщені з обох країв мосту, а також зсередини, як невеличка ринкова площа.

До слова, щодо прогулянок пішки по Венеції. Якщо у вас ще менше часу на оглядини міста, радила б скористатись водним громадським транспортом, що називається вапоретто. Це такий собі річковий трамвайчик, що має багато зупинок. Найчастіше вони плавають Гранд Каналом та Каналом Каннареджо. Вартість квитка висока 7 євро. Напевно, це пов'язане з напливом туристів. Місцеві купують собі місячні або й річні квитки. Дешевшого не знайти. Тривалість дії квитка 90 хвилин.

Всі причали для вапоретто виглядають однаково - написи зупинок чорним по жовтому, обрамлений чорними смугами:

Зупинки (взято з інтернету)

В середньому вапоретто вміщує 230 осіб, тож ви повинні вміститися. Нижче подаю схему транспортного руху.

Наступною зупинкою стала тераса на даху торгівельного центру Bottega Veneta T Galleria Venice Store. Вхід нагору коштує 20 євро, задоволення не з дешевих, але панорама дійсно того вартує!

Всередині торового центру

Далі ми вирушили на головну площу міста - Сан-Марко, на якій знаходиться однойменний собор. Площа була по коліно у воді, але це не зупиняло туристів. Туристичний бізнес Венеції йде у ногу зі змінами, тому набули популярності так звані "бахіли", такі собі целофани до колін з укріпленою підошвою. Ціна такого взуття близько 10 євро.

Хоча мені й не пощастило прогулятися площею, адже я не купувала такі "галоші", проте з водою площа Сан-Марко виглядає безлюднішою, а відтак і кращею для гарних фото. Раніше я бачила в інтернеті фото цієї площі з купою людей та голубів, а перед мої очі вона постала майже незайманою. Видно навіть розмітку на долі. 

А з протилежного боку кадру опинився величний собор Сан-Марко, дуже давній храм, який не поступається в розкоші жодному бароковому колезі. Споруджений він 829 року для зберігання мощів євагнеліста Святого Марка, який став незмінним покровителем Венеції.

Нижня частина фасаду складається з аркади з колонами, прикрашеної східними капітелями. Кожний супрапорт (місце над входом) вкритий чудовою мозаїкою, а між ними розмістились візантійські барельєфи, що датуються ХІІ століттям.

Над головним входом можна побачити чотири статуї коней, привезених з Константинополя 1204 року.

Поряд з собором знаходиться не менш відомий падац Дожів. За часів, коли Венеція була незалежною державою (697-1797), на чолі її було у влади 117 дожів. Не всі одночасно, звісно, по черзі. Дож - це правитель Венеції. 

Ця будівля вже четверта, побудована на цьому місці. Першу зруйнували 976 року під час повстання, друга згоріла 1106 року, третя споруда не викликала відповідного захоплення і була розібрана 1309 року. Теперішній палац завершили 1434 року і хіба після часткових пожеж був відбудований в південному крилі. 

Палац Дожів не має єдиного архітектурного стилю. Тут і готика, і візантійський стиль, а місцеві говорили, що будівля схожа на перевернутий корабель.

Відразу ж за палацом, зі сторони лагуни, можна побачити міст з закритим дахом, де лише маленькі віконечка пропускають світло у прохід між палацом та новою В'язницею. До слова, ця в'язниця вважається першою у світі як такою, що побудована спеціально для утримання в'язнів. Міст недарма має назву Міст Зітхань.

Найбільш романтичне трактування свідчить, що коли з в'язниці засуджених вели на страту до палацу Дожів, вся Венеція зітхала від розпачу і горя. Насправді таке трактування було запропоноване у ХІХ столітті англійським поетом лордом Байроном. Насправді ж, до початку XVII століття, коли міст було побудовано, часи інквізиції та страт давно минули, а у камерах перевжно знаходились дрібні шахраї та аферисти.

Тому такій назві почали давати нове пояснення - тепер вже зітхали закохані. Без легенд нікуди: якщо пропливти під цим мостом на гондолі двом закоханим і поцілуватися, то їхнє кохання буде тривати вічно. 

Часу залишалося все менше, а хотілося побачити все більше. Далі мій місцевий гід запропонував "зрізати" до вокзалу іншими вуличками. Зізнаюсь, саме ця частина подорожі Венецією для мене була найбільш захопливою. Чому? Тому, що ми двічі заблукали! Я навмисне не витягала навігатор і довірилася місцевому "Сусаніну", бо "поблукати" ще час дозволяв. Ми натрапляли на глухі вулички, малі затишні площі, канали, де плавають робочі човники, а не гондоли з закоханими, які щойно поцілувалися під мостом Зітхань...

І це була СПРАВЖНЯ ВЕНЕЦІЯ! Ось вона, така звичайна, без сувенірів, китайців, гондольєрів...

 

Встигли заскочити до кав'ярні на філіжанку кави. Щодо мене, то я належу до людей, що дуже люблять багато рідини. Тому вдома завжди готую 0.5л горнятко слабенької кави або чаю. Для мене було трагедією пити еспрессо, якого наливають лише пів (!) філіжанки. Для мене це раз вдихнути тої кави. А італійці розтягують ту "чайну ложку" на декілька ковтків. Цього разу вирішила схитрити і замовила каву з молоком. І отримала... повну філіжанку кави...

Знову "вдихнула" каву. А ось це типові канапки з прошуто - паніні:

Цілком встигли по часу дійти до залізничного вокзалу (Ferrovia) та сіли на трамвай познайомитись з передмістям острівної Венеції - Местре, що також входить до складу міста, але є материковою частиною.

На відміну від Венеції, у Местре вже почали готуватися до Різдвяних свят. Ялинка у вигляді конусу з тунелем особливо привернула увагу.

Ярмарок також потихеньку набирає обертів.

 Містечко затишне, невеличке. Центр вдалося обійти за 15 хвилин (не заглиблюючись особливо у вулички).

В маленькому місті маленькі й пасажі

Театр Тоньоло

Деякі прикраси просто казкові!

У Местре також свої канали

В останню хвилину вскочила в автобус, адже для таких чудових міст завжди буде замало часу, а в мене було на все - про все 5 годин і вже час вертатись до Мілану. Треба знов раніше лягати спати, бо завтра новий день!

Читати далі